НАЙВАЖЛИВІШІ ТРЕНІНГОВІ МЕТОДИ

Групова дискусія в психологічному тренін­гу — це спільне обговорення якогось суперечли­вого питання, що дає змогу прояснити (можливо, змінити) думку, позиції та настанови учасників групи в процесі безпосереднього спілкування. У тренінгу групова дискусія може бути викорис­тана як із метою надання можливості учасникам побачити проблему з різних сторін (це уточнює взаємні позиції, зменшуючи опір новій інформації від ведучого та інших членів групи), так і в ролі засобу групової рефлексії через аналіз індивіду­альних переживань (збільшуючи згуртованість групи й одночасно полегшуючи саморозкриття учасників). Між цими завданнями є низка інших, проміжних .

У структурованих дискусіях задають тему для обговорення, а іноді чітко регламентують поря­док проведення дискусії (форми, організовані за  принципом «мозкового штурмуй).

У неструктурованих дискусіях тема обираєте­ся самими учасниками. Час дискусії формально не обмежений. Іноді форми дискусій виділяють, спираючись на характер матеріалу, що обговорюється.

У тематичних дискусіях обговорюються зна­чущі для учасників тренінгової групи проблеми.

Біографічні дискусії орієнтовані на минулий досвід.

В інтеракційних дискусіях матеріалом є струк­тура і зміст заємовідносин між учаеникамщ групи.

Ігрові методи містять ситуаційно-рольові, ди­дактичні, творчі, організаційно - діяльні, імітацій­ні, ділові ігри.

Використання ігрових методів є дуже продук­тивним. На першій стадії групової роботи ігри корисні як засіб подолання скутості та напруги учасників, як умова безболісного зняття «психо­логічного захисту».

         Ділова гра — це, в певному розумінні, імітація професійної діяльності, один із методів організації ак­тивної роботи учасників тренінгу, спрямований на : розробку певних способів ефективної професійної ді­яльності учасників. Завдяки цьому методу учасники, спираючись на свій досвід, можуть створити новий продукт, який стане розв'язком актуальних проблем.

Рольова гра — метод, суть якого полягає у «про­граванні ролей», які дозволяють побачити члена групи не просто в процесі міжособистісної взаємо­дії в групі, а в процесі виконання певної соціальної ролі. Рольову гру також використовують для форму­вання навичок у сфері комунікації.

Я. Морено називає такі різновиди рольових ігор:

·        імпровізаційна гра (вводять за бажанням членів групи, розгортається сама по собі, відповідно до дійсних або фантастичних уявлень гравців);

·        рольова гра як виконання соціально-педа­гогічних функцій (навчання адекватної рольо­вої поведінки, попередження рольової ригід­ності й інтеграції ролей);

·        ситуаційна гра (набуття умінь долати ускладне­ні соціальні ситуації).

Методи, спрямовані на розвиток соціальної перцепції. За допомогою спеціально розроблених вправ учасники одержують вербальну й невербальну інформацію про те, як їх сприймають інші люди, наскільки є точним їхнє власне самосприйняття. Вони набувають навичок глибокої рефлексії та ін­терпретації об’єкта сприймання.

  Метод тілесно-орієнтованої психотерапії. Основними методами цієї групи виступають такі: метод Фельденкрайса, метод Александера, структурна інтерпретація (рольфінг), первинна терапія, які історично пов’язані з терапевтичними методами Вільгельма Райха (1949), а також схід­ними методами (хатха-йога, тайчі, айкідо).

Медитативні техніки. Медитативні техніки, на думку І. В. Вачкова, також варто віднести до тренінгових методів, оскільки досвід показує доцільність і ефектив­ність їхнього використання в процесі групової роботи. Найчастіше ці техніки використовують для того, щоб навчити учасників груп фізичному й чуттєвому розслабленню (релаксації), умінню позбавлятися зайвого психічного напруження, стресових станів, унаслідок чого розвиваються навички автосугестії та закріплюються способи саморегуляції.